51.     Дії аудитора у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення  фінансових звітів в наслідок шахрайства відповідно до МСА 240.

Визначення загальних дій у відповідь для розгляду оцінених ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства включає, як правило, розгляд того, як загальне проведення аудиту може відображати більший професійний скептицизм шляхом, наприклад: більшої уваги до обрання характеру та обсягу документації, яку слід перевірити для підтвердження суттєвих операцій. більшого  визнання  необхідності  підтвердити  роз'яснення  або пояснення управлінського персоналу стосовно суттєвих питань; Аудитор може вжити дій у відповідь на ідентифіковані ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, наприклад, призначаючи додаткових працівників із спеціалізованими навичками та знаннями, таких як експерти з питань фінансової діяльності в межах внутрішніх розслідувань та інформаційних технологій (ІТ), або призначаючи на завдання більш досвідчених працівників. Важливо включати елемент непередбачуваності під час вибору характеру, часу та обсягу виконуваних аудиторських процедур, тому що особи в межах суб'єкта господарювання, обізнані з аудиторськими процедурам, що їх, як правило, виконують в завданнях, можуть мати більше можливостей приховати неправдиву фінансову звітність. Це можна забезпечити, наприклад, шляхом: - виконання процедур по суті стосовно вибраних залишків на рахунках та тверджень, які раніше не перевірялися внаслідок їх суттєвості або ризику; - коригування часу аудиторських процедур у порівнянні з раніше очікуваним; - застосування інших методів вибірки; - виконання аудиторських процедур в окремо розташованих підрозділах або в підрозділах без попереднього повідомлення. Дії аудитора у відповідь для розгляду оцінених ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні тверджень можуть включати зміненім характеру, часу та обсягу аудиторських процедур у такі способи: - характер виконуваних аудиторських процедур може потребувати змін для отримання достовірніших і достовірніших доказів або для отримання додаткової підтверджувальної інформації.  Якщо  аудитор  ідентифікує  ризик  суттєвого  викривлення внаслідок шахрайства,  яке  впливає на  кількість  запасів,  перевірка інвентаризаційних записів суб'єкта господарювання може допомогти ідентифікувати окремо розташовані підрозділи або статті, які потребують особливої уваги протягом проведення інвентаризації чи після неї. Такий огляд може привести до рішення спостерігати інвентаризацію в певних  і підрозділах  без  попередження  або  провести  інвентаризацію  в усіх Я підрозділах одночасно. Аудитор може ідентифікувати ризик суттєвого викривлення внаслідок і шахрайства, який впливає на ряд рахунків або тверджень. Ці рахунки або ї твердження можуть включати оцінку активів, оцінки, що стосуються В конкретних операцій (таких як придбання, реструктуризації або реалізації сегменту бізнесу), а також інших значних нарахованих зобов'язань (наприклад, заборгованість за пенсіями та іншими виплатами по закінченні трудової діяльності, зобов'язання з екологічної реабілітації).  Суттєве викривлення фінансових звітів унаслідок шахрайства часто пов'язане із маніпулюванням процесом фінансової звітності шляхом запису невідповідних або несанкціонованих журнальних проводок.  1. Оцінка ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства — наявність факторів ризику шахрайства та інша інформація, отримана протягом оцінки аудитором ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, може допомогти аудиторові ідентифікувати конкретні класи журнальних проводок та інших коригувань для тестування. 2. Заходи контролю, що здійснюються за журнальними проводками та іншими коригуваннями — ефективні заходи контролю за складанням та реєстрацією журнальних проводок та інших коригувань можуть зменшити обсяг необхідного тестування по суті, за умови, що аудитор протестував ефективність функціонування процедур контролю. 3.  Процес фінансової звітності суб'єкта господарювання та характер доказів, що їх можна отримати — у багатьох суб'єктів господарювання звичайна обробка операцій передбачає поєднання кроків і процедур у ручному та автоматизованому режимі.  Якщо використовуються інформаційні технології в процесі фінансової звітності, журнальні проводки та інші коригування можуть існувати лише в електронній формі. 4.  Характеристики  оманливих  журнальних  проводок  або  інших коригувань — невідповідні журнальні проводки або інші коригування часто  мають  унікальні  ідентифікаційні  характеристики.  Такі характеристики  можуть  охоплювати  проводки:  а)  зроблені  на непов'язаних із ними, незвичайних або рідко використаних рахунках; б) зроблені працівниками, які, як правило,  не роблять журнальні проводки 5.  Характер та складність рахунків — неправильні журнальні проводки або коригування можуть застосовуватися до рахунків, що: а) містять операції, які є складними або незвичайними за характером; б) містять суттєві  оцінки  та  коригування  на  кінець  періоду;  в)  зазнавали викривлень у минулому. 6. . Оброблені  журнальні  проводки  чи  інші  коригування  за  межами звичайного ходу бізнесу— нестандартні журнальні проводки можуть не підлягати тому самому рівню внутрішнього контролю як журнальні проводки, що їх використовують постійно для відображення операцій. 7. Облікові оцінки  Під  час  складання  фінансових  звітів  управлінський  персонал  несе відповідальність  за  здійснення  ряду  суджень  або  припущень,  які впливають на важливі облікові оцінки, та за постійний моніторинг обґрунтованості таких оцінок. Неправдива фінансова звітність часто складається  шляхом  навмисного  викривлення  облікових  оцінок.  Комерційне обґрунтування значних операцій. Ознаки, які дозволяють припустити, що значні операції виходять за межі звичайного  ходу  бізнесу  суб'єкта  господарювання  або  видаються незвичайними в інших аспектах і могли укладатися з метою залучення до неправдивої  фінансової  звітності  або  приховування  незаконного привласнення активів